Педагогіка вищої школи: вектори оновлення

Анотація

Поліфункціональність сучасної вищої педагогічної освіти зумовлює необхідність
й доцільність оновлення її наукового обґрунтування, а також осучаснення її дидактичного супро
воду, що забезпечує педагогіка вищої школи (далі ПВШ). Метою статті є теоретичний роз
гляд векторів оновлення ПВШ як науки і навчальної дисципліни. Завдання — полягають у визна
ченні напрямів й інструментів оновлення освітнього процесу з ПВШ в сучасному університеті.
У статті зафіксовано загальні (далі ЗК) та спеціальні (далі СК) компетентності за відповідною
освітньо-науковою програмою, на формування яких зорієнтована ПВШ. Проаналізовано зміни
в методології ПВШ, що базується на поліпідхідній цілісності сталих (класичних)та неокласичних
наукових підходів до її осмислення. З’ясовано, що суттєвою ознакою ПВШ є її міждисциплінарність,
що сприяє оновленню викладання на засадах відкритості, нелінійности, саморозвитку сучас
ної освіти, пов’язаних з явищами флуктації, біфуркації. Розкрито аксіологичні орієнтири ПВШ
у контексті формування й інтеріоризації цінностей викладацької діяльності в університеті.
Висвітлено рефлексивні орієнтири ПВШ, що спрямовані на формування рефлексивної компе
тентності здобувачів освіти. Доведено, що процес сучасного викладання ПВШ передбачає онов
лення її змісту та дидактичного супроводу. Розкрито змістове наповнення ПВШ, що має чітку
структуру і представлено такими темами, як-от: тенденції, пріоритети й проблеми сучас
ної вищої освіти в Україні в контексті викликів сьогодення; науковий апарат ПВШ; професійна
компетентність викладача сучасного університету: сутність і структура процесу навчання;
рефлексія власних професійно-особистісних якостей; дидактичний супровід освітнього процесу;
організаційні форми і методи навчання в ЗВО. Розкрито напрями оновлення дидактичного супро
воду ПВШ, пов’язані з використанням лекцій контекстного типу, контекстних ділових ігор, інно
ваційних цифрових сервісів й інструментів.