Генеза особистісної безпеки

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз основних підходів до визначення поняття особистісна безпека. Здійснено аналіз концептуальних засад аналізу особистісної безпеки у різних психологічних школах. Зазначено, що загальна трансформація безпекового середовища значною мірою впливає і на те, як на суб’єктивному рівні змінюється відчуття безпеки та небезпеки для особистості. З масиву наукових доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників виокремлено тенденцію, що  особистісна безпека неможлива без додаткового осмислення почуття захищеності, як фундаментального психологічного конструкту, формування якого упродовж життя забезпечується раннім досвідом взаємодії з близькими, а в дорослому житті розвивається у систему саморегуляції. Виявлено, що поступове переосмислення пріоритетів в інтерпретації проблеми безпеки змістили акцент із суто зовнішнього (суспільна безпека), у площину індивідуальну, де захищеність та убезпечення не сприймаються окремо від потреб особистості, її дій та інтересів. Відповідно у психологічному контексті поняття особистісної безпеки набуває глибшого трактування її змісту, і пов’язується із суб’єктивними переживаннями стану захищеності, внутрішньої стабільності та здатністю до саморегуляції. Виокремлено основні підходи до розуміння особистісної безпеки, серед яких психоаналітичний, гуманістичний та системний дають підстави стверджувати, що даний феномен є динамічним утворенням та формується впродовж життя людини. Окреслено зміст поняття особистісної безпеки, як стану захищеності особистості, який проявляється на рівні фізичного, психологічного та соціального комфорту, формується у процесі становлення особистості та визначає характер її стосунків з оточуючими та стратегії взаємодії зі світом.