Аналітичні центри університетів як драйвери інноваційного розвитку екосистеми вищої педагогічної освіти.

Анотація

Стаття присвячена аналізу ролі університетських аналітичних центрів як ключових структурних елементів екосистеми вищої педагогічної освіти та їхнього потенціалу бути драйверами інноваційного розвитку. У контексті трансформації ролі університетів та розширення меж їхньої третьої місії посилюється значення інституцій, здатних поєднувати наукові дослідження, аналітику, експертизу та розробку освітніх політик. У статті обґрунтовано актуальність розвитку екосистемної моделі вищої освіти, у межах якої аналітичні центри забезпечують взаємодію між університетом, громадою, бізнесом, державними установами та іншими стейкхолдерами. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень узагальнено існуючі підходи до сутності, типології та функцій аналітичних центрів, окреслено прогалини у вивченні їх ролі у реалізації третьої місії та модернізації вищої педагогічної освіти. У статті узагальнено сутність аналітичного центру університету, його розуміння як гнучкої структурної одиниці університетської екосистеми, що виконує специфічні функції на стику науки, політики й практики серед яких визначено аналіз, форсайт, розроблення політик, комунікація та мережування, – які забезпечують їхню здатність виступати рушійними силами інновацій. Запропоновано концептуалізацію «драйверів» інноваційного розвитку (радар, інкубатор, медіатор, агент змін), що дозволяють аналітичним центрам транслювати освітні потреби в управлінські рішення, підтримувати реформування та сприяти впровадженню нових моделей підготовки педагогів. Обґрунтовано, що саме аналітичні центри здатні забезпечити системність трансформацій завдяки інтеграції даних, розробці рішень на основі доказів та формуванню сталих міжінституційних партнерств.